Ясноокі зорі задивились у хвилі,
Задивились у хвилі сивого Дніпра,
Верби над рікою розплітають коси,
Очерет шепоче: «Ніченька прийшла».
А козак чекає у садку дівчину,
Серце в грудях б’ється, як у клітці птах,
Прийде чи не прийде дівчина кохана,
Він готовий милу носить на руках.
Обійнять лебідку, пригорнуть до серця,
Вірним буть до віку, пестить і плекать,
Всю віддати душу і козацьке серце,
Ні за що на світі вже не відпускать...
***********************************
Ой, по воду дівчина ходила,
на вулиці козака зустріла:
“Ой, дівчино-рибчино, дорога,
чи водою коника поїла?
Там кінь вороненький, поруч з ним
козак вареників би поїв,
де би коню вороному воду пити,
молодому козакові з ким би жити?”
“У річечці для коника є вода,
у шинку – вареники й сметана,
як козак на вечорниці у село піде,
може там дівчину він собі знайде.”
“Де дівчина буде, коли він прийде?
Подивлюсь на вечорницях на тебе,
чи буде дівчина, що з водою ходила?”
“А на вечорницях рушник вона шила.
Шила рушник та ще і вишивала,
і мережкою його прикрашала,
йдеш на вечорниці – там дівчина буде,
а що буде далі – подумаємо, любий…”
|
Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи, активировавшие аккаунт!
32
21
0
07.01.2015
16.07.2014
15.06.2014
