Забудешь (Яремчук Назарий)

1
Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито.
А я іду по стежечці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.

Я знаю ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись,
Але для чого пам’ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос.

Приспів:
"Забудеш?" – запитують трави сумні.
"Забудеш?" – питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що "ні".
А серце не вміє сказати, що "так".
"Забудеш?" – запитують трави сумні.
"Забудеш?" – питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що "ні".
А серце не вміє сказати, що "так".

2
Я не шукаю на чиїй вині,
Те, що стежина не простлалась далі,
Але здається вже тепер мені,
Що ми зміняли радість на печалі.

І загубили ніжність молоду
В словах гарячих і несамовитих.
Я знов іду, чого я знов іду,
По стежці де ходило наше літо?

Приспів:
"Забудеш?" – запитують трави сумні.
"Забудеш?" – питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що "ні".
А серце не вміє сказати, що "так".
"Забудеш?" – запитують трави сумні.
"Забудеш?" – питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що "ні".
А серце не вміє сказати, що "так".

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.