Коли до губ твоїх (Плач Еремии)

Коли до губ твоїх лишається півподиху, 
Коли до губ твоїх лишається півкроку 
Зіниці твої виткані із подиву, 
В очах у тебе синьо і широко. 

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, 
Той шепіт мою тишу синьо крає. 
І забуваю я, що вмію дихати, 
І що ходити вмію, забуваю. 

А чорний птах повік твоїх здіймається 
І впевненість мою кудись відмає. 
Неступленим півкроку залишається, 
Півподиху у горлі застряває. 

Зіниці твої виткані із подиву, 
В очах у тебе синьо і широко, 
Але до губ твоїх лишається півподиху, 
До губ твоїх лишається півкроку. 

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.