Пою коні при Дунаю (Попович Иван)

Пою коні при Дунаю,
А сам стою та й думаю:
Коні карі, коні сиві,
А я, молод, нещасливий!

Ой чого ж я так нещасний?
Чим не козак, чим не красний?
Чи мій палаш не острений,
Що мій світок засмучений?

Світ широкий, сонце гріє,
Від заходу вечоріє,
Темна нічка — не видати,
А я мушу з кіньми спати.

Сплю годину та й сплю другу,
Годі знести серцю тугу!
Коні карі, коні сиві,
Будьте ви мені зичливі!

Буду медом вас поїти,
Та й буду вас напувати,
Занесіть мя, де я знаю,
Де калина в темнім гаю!

Де калина червоненька,
Де хатина низесенька,
Де хатина низесенька,
Там дівчина Марусенька.

Світіть, світіть, ясні зорі!
Коні мої, вірні коні,
Коні карі, коні сиві,
Будьте ви мені зичливі!

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.