Рожеві діви (Антитела)

Сімдесята ніч тої осені 
Вбила всі мої серцеві принципи 
Підняла з землі ноги втомлені 
І до неї до неї магнітами 
А її любов то вона й вона 
Дві венери з рожевими мітками 
І зав"язані як одна й одна 
тіла теплого нитками нитками 


Сімдесятий дощ тої вулиці 
Змив усі мої душевні правила 
Я украв її все відбулося 
І даремно капканів наставила 
Я покажу їй де цвіте любов 
Як віками творили нове життя 
Але правда ця накриває знов 
Не моя не моя вона не моя 

Приспів: 
Плюс не вірив мінус 
Протилежність не закон 
Де рожеві діви 
Лижуть цукор заборон 
Заливає сіни диким медом і вином 
Де рожеві діви 
Лижуть цукор... 

Сімдесятий лист тої повісті 
Білим-білим лишився незайманим 
Тільки краплями моєї совісті 
І снігами ілюзій завалений 

Приспів

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.