*** (вільний переклад П.Голубкова)
В ніч весняну соловей нам наспівував,
Місто мовчало в закоханих час...
Грона духмяні акації білої
Зводили з розуму кожного з нас .
Сад був умитий весняними зливами,
Темні яри вже пливли у воді.
Боже, якими були ми наївними,
Як молоді ми були ще тоді!
Мчали роки, всіх нас роблячи сивими...
Де чистота гілочок тих живих?
Тільки зима с заметілями білими
Нам нагадає сьогодні про них.
В час, коли вітер снігами наспівує,
З новою силою відчую я:
Грона духмяні акації білої
Теж неповторні, як юність моя ...
|