Весна, полковнiку, весна (Зибров Павел)

Весна, полковнику, весна... 
Вертають з вирію лелеки. 
Вони ще вчора, як і ти, були далеко, 
А нині зустрічає вас весна. 

Літа, полковнику, літа 
Вплели у коси срібло нині. 
Так довго ти служив не Україні, 
Так мало щастя знав в чужих світах. 

Бої, полковнику, бої 
Ти вигравав не на папері, 
Не раз і смерть вже відчиняла двері 
І сумно так співали солов’ї. 

Зірки, полковнику, зірки 
Тобі сідали на погони. 
А ти не мав від себе оборони 
І бачив в снах свій сад біля ріки. 

Жива, полковнику, жива 
Душа додому повертає. 
Тебе тут Україна так чекає 
І, слава Богу, мати ще жива. 

Весна, полковнику, весна 
Любов’ю в серці розцвітає. 
Лелека в небі синьому літає, 
Від нині ми вже разом - назавжди! 

Весна, полковнику, весна...

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.