Українські дівчата (Зибров Павел)

В її очах дві зірки таємничі,
Як темна ніч, заплетена коса,
На подіум,напевне, не покличуть,
Бо інша там цінується краса.
Зате вона все може, все зуміє,
Як сонце, і зігріє і зростить,
І я не знаю і не розумію,
Ну як таку можливо не любить!

Приспів:
Ех, душа моя, неприкаяна,
Як спинити безжаліний час,
І ,хоч маємо, те, що маєио,
А дівчата найкращі у нас!

Вона не розучилась червоніти,
І інколи соромиться від слів.
Але вона уміє так любити.
Як ще ніхто у світі не любив.
І усмішка нагадує Джоконду,
І український. неповторний шарм,
Нігде у світі не зустрінеш вроду,
Таку, як небо дарувало вам!

Приспів.

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.