Песня про рушник (Валевская Наталья)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, 
 Ти водила мене у поля край села, 
 І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 
 І рушник вишиваний на щастя дала.
 І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 
 І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
 Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, 
 І зелені луги, й солов'їні гаї, 
 І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
 І засмучені очі хороші твої.
 І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
 І засмучені очі хороші, блакитні твої.
 Я візьму той рушник, простелю, наче долю, 
 В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. 
 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: 
 І дитинство, й розлука, і вірна любов.
 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: 
 І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.