Я вже не твій (Ван Гог)

1 
Тобі всі сказані свої слова,
Я позбирав як кусочки скла.
І тільки вітер знає правду про нас.

Я думаю вдень і думаю вніч.
Я знов не знаю у чому річ.
Наша доля зла, все вирішить час.

Йде з неба дощ, а під небом ми.
В наш дивний світ ми самі прийшли.
Неправда правду замінює знов,
Із давніх ран витікає кров.
Шалений ритм і шалене буття,
Я кажу: Стоп — то не для мене життя,
І тільки ти так хочеш, ти — а не я.

ПРИСПІВ:
Твій ніжний дотик 
Я більше вже ніяк не відчую,
Я більше вже не твій, але часом
Тебе у снах своїх я знов намалюю.

2
Земля біжить у мене з-під ніг,
В душі зима і холодний сніг.
І тільки знаю — ще надія жива.

Так мало часу, так мало днів,
Я довго не спав, я зголоднів.
Я напевно, догораю до тла. 

Про тебе сон мій такий сумний,
Я в ньому сам і фінал простий.
Тягар прозріння на мене паде,
Скажені будні і дітись ніде.
Шалений ритм і шалене буття,
Я кажу: Стоп! То не для мене життя,
Це тільки ти так хочеш, ти — а не я!

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.