Балада про мальви (Ротару София)

БАЛАДА ПРО МАЛЬВИ
Заснули мальви бiля хати,
Iх мiсяць вийшов колихати.
I тiльки мати не засне, мати не засне,
Жде вона мене.

О, мамо рiдна, ти мене не жди,
Менi в наш дiм нiколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла,
I кров’ю зацвiла.
Не плач же, мамо, ти ж бо не одна –
Богато мальв насiяла вiйна.
Вони шепочуть для тебе восени:
«Засни, засни, засни, засни...»

У матерiв є любi дiти,
А у моєi – тiльки квiти.
Самотнi мальви пiд вiкном, мальви пiд вiкном
Заснули вже давно.

Як зiйде сонце – вийди на порiг,
I люди вклоняться тобi до нiг.
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоiх рук.
Життя, як пiсня, що не вiдзвенить,
Я в мальвi знов для тебе буду жить,
Якщо ж я ласку не встигнув принести -
Прости, прости, прости, прости...

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.