Розбещений (Павлик Виктор)

Ще зі школи твоя чудова мова так хвилювала душу мою. 

Як я міг тоді та й не знати, що будеш моя. 
Їздимо, їздимо, то туди, то сюди, 
Я ніяк не можу тебе знайти. 

Незрівнянна лагідна панна, залиши журбу. 

Я такий розбещений, ааа. 
Знаю я, не найкраща пара ти і я. 

Я хотів любові та шукав не там, 
А тепер сам. 

"Ти моя кохана" скажу. Зачекай. 
"Ти моя єдина" скажу. 
"Ти моя жадана" скажу. Зачекай. 

Вже дорослим я тебе побачив, ледь згадав несказані слова. 

Час промчав, літа злетіли, того не забув я, 
Як я міг тоді та й не знати, що будеш моя. 

Я хотів любові та шукав не там, 
А тепер сам. 

Я такий розбещений, ааа. 
Знаю я, не найкраща пара ти і я. 

Скажу... скажу... скажу "зачекай". 
Ти моя єдина... ти моя кохана... ти моя жадана. 

Я такий розбещений, ааа. 
Знаю я, не найкраща пара ти і я. 

Я хотів любові та шукав не там, 
а тепер сам. 

Я такий розбещений, ааа. 
Знаю я, не найкраща пара ти і я. 
А тепер сам. 

Знаю я, не найкраща пара ти і я. 
А тепер сам.

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.