Красива жінка незаміжня (Кудлай Алла)

1. Вона прокинеться до ранку, чи може й зовсім не засне,
Привітне сонце крізь фіранку в її обличчя зазирне.
Нехитрі ранішні турботи і кава чорна та гірка
І мов на крилах – на роботу  летить стурбована така.

П-В:
Красива жінка незаміжня, стоїть задумавшись в метро,
В її очах печаль торішня, а на вустах журби тавро.
Красива жінка незаміжня очей до вас не підійма,
Вона ще може бути ніжна, але в душі її зима.

2. Чи доля так пожартувала, чи щось не склалось у житті…
До неї сватались чимало, та все не ті, та все не ті.
І вже шепочуться сусіди з недобрим виразом облич,
Що в інших вже дорослі діти, а ця гуляє день та ніч.
П-В: …
3. А їй би просто посміхнутись, журбою кинувши до ніг,
І несподівано проснутись в обіймах ніжних і міцних.
І на роботу не летіти, а вийти з ним, коханим, вдвох.
І хай собі плетуть сусіди: суддя їм Бог, суддя їм Бог…
П-В: …

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.