Баллада про Україну (Ковач Людмила)

Засмутилася земля ,що уквітчана весною
Ой,болить мене душа й умивається сльозою
Мій народе,зупинись,не топчи ти мою вроду
Мого слова не зрічись,не зрікайся свого роду.
Мої діти по світах,там шукають щастя й долю
а моя душа мов птах,хоче вирватись на волю
Україною зовусь й моя мова солов"їна
та красу мою чомусь знову кинули в руїну.

 П-р
Я Україна,я стою на колінах
В тебе Всевишній знову молю.
Я Україна не зламай мої крила
дай мені сили
я зацвіту.

Горді мужі і князі,мою волю боронили
запорізькі козаки землю кров"ю освятили
Де Кобзар і де Франко,слово Лесі Українки
Пам"ятай же ,мій народ,це одна моя кровинка.
Більш ніколи і ніхто мою долю не зламає
Знов Карпати і Дніпро "Ще не вмерла"заспівають.
Україною зовусь й моя мова солов"їна
Я ніколи не здаюсь,бо я горда і щаслива!

 П-р
Я Україна не впаду на коліна
Я Україна в світі одна
Я Україна твоя мати єдина
житиме вічно пісня моя!

Посміхнулася земля,
що уквітчана барвінком
Народилося дитя,
що зоветься українка.

Есть ошибки или текст неправильный? Вы можете его откорректировать.