Гуде вітер вельмі в полі,
Реве, ліс ламає...
Плаче козак молоденькій,
Долю проклінає.
Гуде вітер вельмі в полі,
Реве, ліс ламає...
Козак нудиться, сердешний,
Що робить - не знає.

Гуде вітер вельми в полі,
Реве, ліс ламає...
Козак стогне, бідолаха,
Сам собі гадає:
"Ревеш, вітре, та не плачеш,
Бо тобі не тяжко!
Ти не знаєш в світі горя,
Так тобі й не важко!

Тобі все одно, чи в полі,
Чи де ліс ламаєш,
Чи по морю хвилі гониш,
Чи криші зриваєш -
Солом'яні і залізні,
Яку де зустрінеш,
Снігом людей замітаєш, 
В полі як застігнеш.

Одірви ж од серця тугу,
Рознеси по полю,
Щоб не плакався я бідний
На нещасну долю!
А коли цього не зробиш,
Кинь мене у море,
Нехай зо мною потоне
Моє люте горе!"  

Текст песни добавил(а) potemvit 17.10.2015 г.        Корректировал(а) potemvit         Версия для печати   Скачать текст