Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.

Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась,–

Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти. 

 

 Скачано с сайта www.Muza.vip