1. Ой у лузі по долині вечір вистелив росу,
Розплітав козак дівчині туго сплетену косу.
А вона його питала, чи він щиро покохав,
Якщо ні, його благала, щоб коси він не займав.

2. Ой у лузі по долині ранок вистелив туман,
Не сказав козак дівчині, що любов його - обман.
Він сказав їй на прощання, ти чекай і я прийду,
І залишив їй страждання, замість радості біду.

Програш
3. А вона його чекала, вірила його словам,
Свою косу не давала розплітать чужим рукам.
Ой у лузі по долині від дівочих сліз роса,
Посивіла на дівчині не розплетена коса. 

 

 Скачано с сайта www.Muza.vip