Краплинами ярого воску стікає на крони літо, 
А я все в думках крізь весни до тебе лечу, лечу… 
Та тільки ніяк не можу на стежці тебе зустріти, 
Блукаю осіннім вітром в обірваних струнах дощу. 
 
Чар-зілля червона рута зорею впала в серце, 
Здавалось тоді - на віки, здавалось - на все життя. 
Чому ж скрипалі осінні виводять минуле скерцо, 
А пісня злетіть не в силі, неначе підбитий птах? 
 
Холонуть дзвінкі потоки, ридають вітрів трембіти, 
А голос сумної пісні розносить по світу луна. 
Не в'януть в твоїх долонях мої запізнілі квіти, 
Тому що любов на світі буває лише одна. 
 
Чар-зілля червона рута зорею впала в серце, 
Здавалось тоді - на віки, здавалось - на все життя. 
Чому ж скрипалі осінні виводять минуле скерцо, 
А пісня злетіть не в силі, неначе підбитий птах? 
 
Кружляє пожовкле листя, в саду догорає літо. 
До тебе в думках я лечу.
 

 

 Скачано с сайта www.Muza.vip