Немов з картини давньої обличчя,
Як темна ніч заплетена коса,
На подіум, напевне, не покличуть,
Бо інша там цінується краса.
Зате вона все може, все уміє,
Мов сонце і зігріє і зростить,
І я не знаю, я не розумію,
Ну як таку можливо не любить.
Приспів:
Ех душа моя неприкаяна,
Як спинити безжалісний час,
І хоч маємо те, що маємо,
А дівчата найкращі у нас,
І хоч маємо те, що маємо,
А дівчата найкращі у нас.
Вона не розучилась червоніти,
І іноді соромиться від слів,
Зате вона уміє так любити,
Як ще ніхто ніколи не любив.
І усмішка нагадує Джоконду,
Іспанська пристрасть і французький шарм,
Ніде на світі не зустрінеш вроду,
Таку як небо дарувало вам.
Приспів:
Страница с mp3: